Сьогодні Верховна Рада прийняли Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Відповідно до (незрозуміло яка це структурна одиниця з точки зору нормотворення) «а» та «б» ___1:
а) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 47, ст.642 ) та/або є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 38, ст.313), якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника) за споживчими кредитами, наданих йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті;
б) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягають стягненню з позичальника, зазначеного у пункті «а» цієї статті, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

Це прекрасно, але виникає два питання:
1. Якщо Ваше майно, що є забезпеченням по кредитному зобов’язанню не реалізоване – то мораторій лише на нього, а решту можна відібрати?
2. Даний Закон забороняє діяти Державній виконавчій службі, а органам нотаріату? У більшості іпотечних договорів прописане застереження, тобто згода іпотекодавця на відчуження предмета іпотеки…

Висновок простий – для сильних світу цього (банкірів) як завжди залшена можливість роздягати простого споживача.
БРАВО

P.S. А позичальника в національній валюті залишили за бортом. Однак інфляція і інші процеси забирають ложку каші з рота його (її) дитини.
Поки банківська система не перестане протиріччити моральним засадам суспільства, не почне виконувати дійсно оборотно-накопичувальних функцій – звичайний позичальник буде змушений знімати останні штани, або боротися за себе сам і не чекати милостині від «лобіянтів» заможних банкірів.